Життя пройшло у школі, між дітей. Здається й зовсім не було..

 Швидко летять роки. І скільки всього було за ті прожиті роки!  Здається, ніби вчора ще були молодими, а вже на скронях сивина, життя прожите, діти й онуки виросли. Мова  йтиме про нашу колегу, вчителя – пенсіонера , ветерана праці, нашу односельчанку Уланівську Валентину Михайлівну, яка 18 лютого 2017 року  відзначила свій 95-ти річний ювілей. Свою педагогічну діяльність вона розпочала ще в далекі післявоєнні роки у Павлівській середній школі , закінчивши  Бериславське педагогічне училище,  згодом   Херсонський педагогічний інститут. Валентина Михайлівна викладала українську мову та літературу, двадцять років була заступником директора з навчально- виховної роботи. Їй не було байдуже, які знання отримають діти.  До кожного з них вона ставилась  по-материнськи, вимоглива до себе і до колег, могла  знайти особливі слова, підтримати, дати пораду. Учні Валентини Михайлівни залюбки вивчали мову, з бажанням йшли до школи.  Тож і згадують про неї колишні учні     з повагою і теплотою.  Майже половину свого життя віддала вона школі .

 Доля  нагородила Валентину Михайлівну двома доньками. Донька Галина зараз поруч з нею, в усьому її допомагає та  підтримує.  Валентину Михайлівну радують онуки та правнуки, яких завжди чекає з нетерпінням. За роботу на педагогічній ниві вона неодноразово була відзначена  грамотами, але найбільша нагорода залишається – любов від рідних, повага від колег, учнів та односельців. Хочеться побажати нашій колезі міцного здоров’я, душевного спокою, радості у житті, вдячних дітей, онуків та правнуків.