Голодомор 1932-1933 років – страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них. З метою вшанування пам’яті жертв голоду 1932-1933 років у Павлівській ЗОШ І-ІІІ ступенів до Дня пам’яті жертв Голодомору було проведено заходи. Вчителем історії Білецьким В.О. проведено урок пам’яті «Моторошні дні в історії українського народу» ,переглянули фільм «Голод-33» (1991) – екранізація «Жовтого князя» Василя Барки. В фойє школи учні переглядали книжкову виставку «Голодний 1933-й» та книгу пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років по Херсонській області та знайти там прізвища своїх родичів, які у ті страшні моторошні дні померли від голодної смерті. !». А 23 листопада всі учні школи ,рівно о 16-й годині , приєднаються до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті усім померлим від голоду»

Не залишай свого вікна у темряві

З нагоди відзначення Дня Гідності та Свободи, 21 листопада 2019 року, для здобувачів освіти 8-11 класів Павлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів проведено урок мужності «Герої нашого часу.». На захід був запрошений учасник АТО, випускник нашої школи Посуховський Андрій Олександрович. Учасники зустрічі послухали розповідь учасника бойових дій та переглянути документальний фільм «Небесна сотня. Зима, що нас змінила». Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. Для учнів 1-7 класів проведено інформаційні експрес –хвилинки «Майдан гідних» . Проведені заходи сприяли формуванню національної самосвідомості учнів, громадянської позиції, вихованню громадянина-патріота України.

Чи знаєте ви, який сьогодні день?

20 листопада Всесвітній день дитини

Вітаємо!!!!

За рахунок бюджету Григорівської сільської ради для класної кімнати 1класу НУШ Павлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів придбано учительський стіл.

1991 рік... В історії нашої країни стались важливі події. Того року змінилось і моє життя - я закінчила фізико-математичний факультет Херсонського педінституту та за розподілом приїхала працювати до Павлівської середньої школи. Пам'ятаю свої враження від села, яке я побачила вперше, від школи, колективу.

Разом зі школою та колективом я пережила важкі роки - роки постійного дефіциту коштів на ремонти, матеріальну базу, заробітну плату. Жодного разу не виникало бажання змінити місце роботи, знайти "краще" місце. А за останні три роки школа відродилась - ніби помолодшала. Хочеться, щоб цей процес не зупинився, щоб коридори та кабінети наповнюються дитячими голосами, а колектив поповнювався молодими талановитими педагогами.

Я люблю тебе, моя школо, і бажаю тобі лише процвітання.